Щойно вперше додивився серіал до кінця і точно можу сказати, що це шедевр. Починав дивитися його тричі. Коли дивився вперше, мені було 16 і я дивився екшн про зомбі. Подивився десь 4 сезони і закинув, бо серіал став менше про зомбі й більше про персонажів, які, на думку 16-річного мене, поводилися не логічно та місцями тупо, адже вони невиправдано ризикували заради дрібниць, сварилися та з'ясовували стосунки, коли буквально за парканом в сотні метрів був смертельний ворог.
Вдруге дивився коли було десь 24, уже з усвідомленням того, що серіал насправді не про зомбі, а про виживших. Про людей, які роками долали труднощі, втрачали близьких і з ними частинку себе. Ті рішення, які здавалися 16-річному мені дурними і необґрунтованими, стали більш зрозумілими, адже персонажі - це люди, котрі звикають до всього, стають безрозсудними та намагаються чіплятися за привидів минулого у вигляді фотографій або якихось інших, здавалося б, дрібничок, котрі насправді варті того, щоб ризикнути заради них життям. Адже людська свідомість це ніщо інше, як набір спогадів. Те, ким ми стаємо - це результат наших минулих дій і того, як на нас вплинули інші люди. Тільки той, хто нікого не втрачав, може не зрозуміти наскільки важливою може бути пам'ять про тих, кого вже нема. Але коли дивився вдруге закинув на серії з Ніганом і битою. Для мене, як і для дуже багатьох інших, це було занадто. Саме тому, що я дивився серіал про групу виживших і прив'язався до них. Епізод на рівні червоного весілля з Гри Престолів, до якого я не був морально готовий.
І ось в свої 30+ я нарешті додивився серіал до кінця і зрозумів що він а ні про зомбі, а ні про виживших. Він про життя. Жахливе і водночас прекрасне. Не дивлячись на всі жахи та втрати, які переживають герої, вони знаходять в собі сили рухатися далі та відшукувати миті щастя навіть в цьому пеклі. Знаходять в собі сили довіряти незнайомцям навіть після того, як їх неодноразово зраджували. Знаходять сили чинити правильно, навіть коли світ кричить про право сильного та оманливу вигоду егоїзму.
Звісно, є в серіалі спірні моменти, не всі серії на висоті й не всі сезони виправдовують очікування, але вони всі потрібні для загальної картини. І кінцівка на висоті - пустив скупу сльозу, посумував за тими, кого втратили, але водночас і порадів разом з тими, хто вижив. 10/10

До слова, дуже раджу серіал дивитися в оригіналі з субтитрами. Жоден дубляж не передає геніальну акторську гру. Англійська тут доволі проста, з моїм скромним рівнем чудово розумів усіх, крім Юджина :)

Суперовий серіал, але є багато передбачуваних дій, рішень та розвʼязок. [s]Найглобальніша в тому що відтоді як вони знайшли більш менш нормальне місце для виживання до кінця сезону його мають захопити або спалити і тд. Це просто набридає. Так як було з фермою Гершелля або з вя'зницею і таких прикладів дуже і дуже багато.[/s] Якби зробили сюжет непередбачуваним і трішки менш банальниммфвльм був би просто супер а поки 8/10.

Вже на 3 сезоні мені більше симпатизували зомбаки, ніж герої. Нелогічність дій і тупі недоречні діалоги замість діяти просто вибісили. Далі не дивитимусь.

Серіал захоплюючий, варто подивится і не один раз. На першому місці - виживання людей під час апокаліпсису. Дуже всебічно показано, на що здатні люди вцілому, що люди не змінюються взагалі: якщо в утопії був гнидою, то і наприкінці світу таким залишишся... Шкода багатьох позитивних персонажів, бо вони вносили свій шарм в історію, мені хотілося б їх всіх уберегти від смерті і побудувати для них найміцніше сховище, щоб вижило якнайбільше хороших людей, бо я - наївна дурепа... але... 5 сезонів - ще більш-менш логічні. Так, часами персонажі робили таку дурню, що навіть діти здивувалися б. Дивлюсь 6 сезон, то комент вже не буде спойлером. Таке враження, що сценаристи і режисери серйозно підсіли на наркоту: спочатку спогади виділяли сірим екраном, потім забили болт на кольори. Серії до біса не логічні. То там 100 грам, то тут 100 грам, і я дам, але не вам! Дивишся і думаєш, що у тебе з головою не все добре. Персонажі починають таке чудити, що не прийшло б до голови в екстренній ситуації. Більше року виживати в пеклі і тут не почути наближення трупаків, які соплять, як паровози?! Йти в розвідку з неперевіреними і неадекватними? Забувати, що як найменше зомбі - найкраще для виживання? Жесть! Але хочу в фіналі побачити всю команду Ріка: і Деріла, і Керон, і Мішон. Саме на них тримається ВСЕ.

Спершу серіал захоплює своєю реалістичністю та напругою. Початкові сезони майстерно показують, як люди могли б справді виживати у світі після апокаліпсису: кожен вибір має значення, а атмосфера тривожності і невизначеності робить перегляд по-справжньому захопливим.

Але вже до кінця третього сезону серіал починає втрачати цей баланс. Персонажі роблять нелогічні та штучні рішення, історії окремих героїв, як Андреа, викликають лише роздратування, а фантикові персонажі з’являються лише для драми, не впливаючи на сюжет. Також персонажі часто роблять дії, які суперечать логіці світу, де виживання має стояти на першому місці.

Дивлячись на кількість людей на початку 4 сезону, мене ледь не знудило, і напевно далі не буду його дивитись.