Передивляляюся серіал другий раз. І знову зачепило, не можу відірватися, бо за купу сезонів вже забула, що там в них було ))

Щойно вперше додивився серіал до кінця і точно можу сказати, що це шедевр. Починав дивитися його тричі. Коли дивився вперше, мені було 16 і я дивився екшн про зомбі. Подивився десь 4 сезони і закинув, бо серіал став менше про зомбі й більше про персонажів, які, на думку 16-річного мене, поводилися не логічно та місцями тупо, адже вони невиправдано ризикували заради дрібниць, сварилися та з'ясовували стосунки, коли буквально за парканом в сотні метрів був смертельний ворог.
Вдруге дивився коли було десь 24, уже з усвідомленням того, що серіал насправді не про зомбі, а про виживших. Про людей, які роками долали труднощі, втрачали близьких і з ними частинку себе. Ті рішення, які здавалися 16-річному мені дурними і необґрунтованими, стали більш зрозумілими, адже персонажі - це люди, котрі звикають до всього, стають безрозсудними та намагаються чіплятися за привидів минулого у вигляді фотографій або якихось інших, здавалося б, дрібничок, котрі насправді варті того, щоб ризикнути заради них життям. Адже людська свідомість це ніщо інше, як набір спогадів. Те, ким ми стаємо - це результат наших минулих дій і того, як на нас вплинули інші люди. Тільки той, хто нікого не втрачав, може не зрозуміти наскільки важливою може бути пам'ять про тих, кого вже нема. Але коли дивився вдруге закинув на серії з Ніганом і битою. Для мене, як і для дуже багатьох інших, це було занадто. Саме тому, що я дивився серіал про групу виживших і прив'язався до них. Епізод на рівні червоного весілля з Гри Престолів, до якого я не був морально готовий.
І ось в свої 30+ я нарешті додивився серіал до кінця і зрозумів що він а ні про зомбі, а ні про виживших. Він про життя. Жахливе і водночас прекрасне. Не дивлячись на всі жахи та втрати, які переживають герої, вони знаходять в собі сили рухатися далі та відшукувати миті щастя навіть в цьому пеклі. Знаходять в собі сили довіряти незнайомцям навіть після того, як їх неодноразово зраджували. Знаходять сили чинити правильно, навіть коли світ кричить про право сильного та оманливу вигоду егоїзму.
Звісно, є в серіалі спірні моменти, не всі серії на висоті й не всі сезони виправдовують очікування, але вони всі потрібні для загальної картини. І кінцівка на висоті - пустив скупу сльозу, посумував за тими, кого втратили, але водночас і порадів разом з тими, хто вижив. 10/10

До слова, дуже раджу серіал дивитися в оригіналі з субтитрами. Жоден дубляж не передає геніальну акторську гру. Англійська тут доволі проста, з моїм скромним рівнем чудово розумів усіх, крім Юджина :)

Суперовий серіал, але є багато передбачуваних дій, рішень та розвʼязок. [s]Найглобальніша в тому що відтоді як вони знайшли більш менш нормальне місце для виживання до кінця сезону його мають захопити або спалити і тд. Це просто набридає. Так як було з фермою Гершелля або з вя'зницею і таких прикладів дуже і дуже багато.[/s] Якби зробили сюжет непередбачуваним і трішки менш банальниммфвльм був би просто супер а поки 8/10.

Вже на 3 сезоні мені більше симпатизували зомбаки, ніж герої. Нелогічність дій і тупі недоречні діалоги замість діяти просто вибісили. Далі не дивитимусь.

Серіал захоплюючий, варто подивится і не один раз. На першому місці - виживання людей під час апокаліпсису. Дуже всебічно показано, на що здатні люди вцілому, що люди не змінюються взагалі: якщо в утопії був гнидою, то і наприкінці світу таким залишишся... Шкода багатьох позитивних персонажів, бо вони вносили свій шарм в історію, мені хотілося б їх всіх уберегти від смерті і побудувати для них найміцніше сховище, щоб вижило якнайбільше хороших людей, бо я - наївна дурепа... але... 5 сезонів - ще більш-менш логічні. Так, часами персонажі робили таку дурню, що навіть діти здивувалися б. Дивлюсь 6 сезон, то комент вже не буде спойлером. Таке враження, що сценаристи і режисери серйозно підсіли на наркоту: спочатку спогади виділяли сірим екраном, потім забили болт на кольори. Серії до біса не логічні. То там 100 грам, то тут 100 грам, і я дам, але не вам! Дивишся і думаєш, що у тебе з головою не все добре. Персонажі починають таке чудити, що не прийшло б до голови в екстренній ситуації. Більше року виживати в пеклі і тут не почути наближення трупаків, які соплять, як паровози?! Йти в розвідку з неперевіреними і неадекватними? Забувати, що як найменше зомбі - найкраще для виживання? Жесть! Але хочу в фіналі побачити всю команду Ріка: і Деріла, і Керон, і Мішон. Саме на них тримається ВСЕ.