"Дюна: Частина 2" — це справжнє кінематографічне видовище, яке перевершило очікування. Візуальна складова фільму неймовірна, з приголомшливими ландшафтами та деталями, які оживляють світ Аракіса. Режисер Дені Вільньов знову майстерно передає епічність історії, зберігаючи баланс між екшеном, політичними інтригами та глибокими темами. Акторський склад блискучий, особливо Тімоті Шаламе та Зендея, які додали персонажам ще більше глибини. Захоплююча атмосфера та музичний супровід Ханса Ціммера тільки посилюють враження. Це один з тих фільмів, що залишає сильні емоції і змушує чекати продовження. Оцінка: 10/10.

Розходимось. Кінематографічний жанр фантастики пройдено. [s]Фінальний бос - Шай-Хулуд переможений.[/s] Найближчі 3 роки нічого краще не буде. Чекаємо Дюну 3. Сподіваюсь, що дочекаюсь.

Оцінка: 9 з 10

Мені не сподобалося. [s]Дивна якась історія, де спочатку доблесні дикуни-фрімени збираються воювати з планетарною імперією на ножах, а потім Пол Атрід згадав про захований атомний дідівський арсенал...[/s] Шикарний такий рояль серед пустельних барханів )))) Загалом фільм довгий, затягнутий, не знайомить зі світом Дюни, невдалий вибір акторів (інфантильний Шаломе та груба, нечесана Зендайя), занадто пафосний сюжет, зважаючи на роялі... Словом, розчарування.

Мені сподобалася, хоча певно без коментарів і пояснень людини, яка читала книги Дюна, я певно нічого б не зрозуміла.
Багато непояснено і несказанно, що важко для розуміння.

Фільм слабенький. Що перша, що друга частина затягнуті, актори одні ніби сплять, дівка його постійно зла якась ходе, бо мабуть її бісить що головний герой сопливий. Головний акцент фільму переміщений на хвокуси магії, видінь та спецефекти. А ну ще викривлення реальності в плані сопливого месії та мужньої його дівчини. Дивіться стару версію. Перша частина мене надихнула і я з задоволенням подивився старенький оригінал.