Тут біль, не прожитий, не почутий. можете переглянути ще раз і звернути увагу що кожен порив злості народжений болем, спогадом про біль. Про ідеальних не знімають кіно, інакше нам би було не цікаво спостерагіти за таким. Ніколи не спостерігали, що до ідеального героя завжди ставлять справжнього. Живого. При якому "ідеальний" стає хоч на трохи собою. Тут підліток який залишився один на один зі своїм болем, його не навчили його проживати, а він просто робив усе щоб вижити. хай там як, ми усі це робимо по своєму поки не стаємо усвідомленими.

Вони хотіли зробити ромком, а зняли розлади регуляції злості. Краще подивіться "Рубі Спаркс" - всього на 2 роки пізніший, але в рази, В РАЗИ більше сенсу.