Є люди які дивляться фільми-серіали очима та мозком, але я зрозумів з цим серіалом, що потрібно сприймати все серцем і душею. Мені сподобався Декстер, є свої нюанси, звісно після подій 4 сезону, серіал, як і Декстер, втратив частинку себе. Не зважаючи на це мені він запав глибоко в душу, школа, що деяким людям не сподобався 9 сезон, але, що ж я можу зробити? Рекомендую психопатам з альтер-его, які хочуть навчитися контролювати свого "темного пасажира".)10/10

З першого по восьмий сезон прямо шедевр, 10 з 10.
9 сезон десь на 4 з 10. Не рекомендую.
Поясню чому в спойлері. [s]Зразу помітно, що 9 сезон робили інші люди, з метою комерції, це видно по насиченості woke повісточкою, яка не була там потрібна. Класний серійний вбивця, що бориться зі своїм кровожерливим альтер-его - тільки це і було потрібне. Про те, як сільський шериф, представниця корінного населення між іншим, вивів на чисту воду вбивцю, який обкрутив голову всім, від досвідченої поліції до ФБР, взагалі мовчу. Сценаристам просто хотілось показати "ось класний хлопець, ось ми його покараємо, бо він БУБА ПОГАНА!!!". Крінж.[/s]

Важко назвати Декстера героєм, чи навіть антигероєм. [s]Усі його вчинки продиктовані його психопатією, про що він сам каже у другому сезоні - мотивом його було не спасіння майбутніх жертв (це лише корисний наслідок), а вгамування кривавої спраги. Я декілька разів передивлявся серіал, і кожного разу задавав собі питання - чи урівноважені ці всі життя, які він врятував, з тими, які він загубив (я маю на увазі - близьких, друзів і рідню). А загубив він на, жаль, досить багато. До того ж, загубив життя тих людей, які чи були чи могли стати чиїмось спасінням.[/s] Важка етична дилема піднімається у цьому серіалі, над якою потрібно довго і ретельно роздумувати. Одвічне питання необхідного зла.

Щодо "загальної картини" - це, як не дивно, мій "комфорт-серіал". Я неймовірно закоханий у атмосферу - спекотний і яскравий Маямі, латинська музика, апетитний кубинський фастфуд, гавайські сорочки і капелюхи. Хоча, є аж 8 сезонів, серіал, принаймні для мене, досить камерний. Усі, наче, рідні - справа, при вході, Дебра (обожнюю її), зліва Джоуі фліртує з лаборанткою, трохи далі Батіста з Масукою потирають руки, бо домовились ввечері піти у стрип-клуб (Гггггиииггиии). В кабінеті Марія, в процесі чергової партії у корпоративні ігрища, бо політика це її стихія. Всі рідні, наче сім'я.

А в куті, за склом, за жалюзі - він, який хотів би бути частиною їх життя, їх радості, їх долі, але не може.. його душа нездатна до людського сприйняття і переживання. І у цьому його справжня трагедія. Усе життя - постійне прикидання та маяття. Жорстока природа і її жорстоке творіння.

Але щось у тобі є, Декстер Морган, що, на жаль, знаходить відгук і в моїй душі. Бувай...

Серіал продивився на одному диханні. Усі сезони. І це стало моєю фатальною помилкою. Я наче пережив сам усе життя разом з героями. В кінці 8 сезону ридав, як сам не свій.
Рекомендую його дивитись поступово.
Чи рекомендую я його подивитись? Мабуть все-таки так. Перший і другий сезони були, як на мене, дещо сумбурними. Але чим далі тим цікавіше було, як Декстер буде викручуватися із тих халеп, в які він сам себе і загнав.
Серіал не ідеальний. Є свої ляпи і простота в сценах, але мені зайшло.
Далі у висновку будуть жорсткі спойлери.
[s]Десь вже на моменті смерті Рити, я підсвідомо почав розуміти, що Декстер – типічний психопат. Весь цей кодекс х*ніїя з під коня. Воґель поставила на ньому свій черговий експеримент, який закінчився не хепі ендом. В принципі, як і всі інші. Гарісон старший, усвідомлюючи на старості, що він зростив монстра-психопата, покінчив із собою, бо не зміг би вбити Декса. Перша невинна жертва Декстера.
Рита. Самозакоханість Декса в себе і свої принципи, насолода своїм "ритуалом", призвели до її смерті. Друга невинна жертва.
Доукс і Лаґуерта, Ліндсі. Вони не невинні, але не заслуговували стати розмінною монетою в справах Декса.
І на фіналі – Дебра. Сестра, життя якої він зламав. І життя якої він відібрав. Вона могла б і вийти з коми, хтозна, але він відібрав її шанси та надії. І забрав із собою. Егоїстично. Сцикливо.
Дев'ятий сезон розставив все на свої місця. Повне усвідомлення психопатичності Декстера. Намагання привити "темну сторону" своєму синові. Знову повернення до старої справи. А його сину всього лише було потрібно спустити пару на батькові за його відсутність у житті і знайти та поквитатися із трійцею. Й усвідомлення ним, що вся ху**я в його житті/сім'ї через психопата батька, привело до єдино правильної дії – вбити його, не дати зруйнувати життя інших. Це "наситило" і розвіяло його "темне" бажання. Принаймі у фіналі, сцена в авто з листом Декса до Ханни мені прочиталася так.
Чи стало мені шкода смерті Декса? А ні скілечки. Тільки сум від усвідомлення, що із усим цим лайном Гаріссону прийдеться жити.
P.S. сумую за Деб 😭. Побачити її у 9 сезоні було приємно, навіть у такому вигляді...[/s]

9 сезон - ну таке собі. Ніби і радієш, що є можливість зустрітися з улюбленими героями, але в результаті, якесь розчарування. Вважаю, що на 8 сезоні могли закінчити. Думаю, що десь можливо так і планувалося, але, як завжди буває, перемогла - жадоба слави і бабла, тому зліпили холєра зна, що - от і маємо. Остання серія 8 сезону, дає конкретно зрозуміти, що це кінець. Тепер про серіал в цілому - не шкодую ні хвилини потраченого часу на перегляд. Однозначно рекомендую.