Це був мій власний момент прозріння. Дивлячись на Скарлет Йоханссон у «Світі Юрського періоду», я раптом побачив її інакше. Не як ідеал, не як недосяжну богиню з екрана, а як звичайну людину — земну, справжню, таку ж, як усі навколо. І це відчуття нагадало мені Мартіна Ідена з роману Джека Лондона. Він колись теж прозрів, коли пелена ілюзій злетіла з його очей, і Рут постала перед ним не небесним створінням, а просто жінкою з усіма людськими слабкостями. Так само і я раптом зрозумів: навіть ті, кого ми ідеалізуємо, залишаються лише людьми.

Не на стільки вже й поганий фільм, думав буде набагато гірше...
Досить типово для подібного жанру, фільм на разок, з мінусами і дуростями, але разок глянути можна і забути...
Попередні дві останні частини фільму були гіршими.

Яка ж це крінжатіна. Стільки незрозумілих і не логічних моментів, що ппц. Я не зміг це додивитись......
Єдиний плюс - це гарна картинка і графіка.

Нуу.. Таке... Абсолютно дарма потрачений час. І акторскій склад ніби не поганий (і не дешевий 😁) ... А от фільм ні про що. Зовсім. Повністю. Лажа. Якась недолуга компіляція.

У цьому фільмі з хорошого тільки гонорар Йоганссон. Сподіваюсь їй добряче заплатили за участь у цій нуднятині.