Скільки всього хотілося написати, поки дивилася фільм... Від книги тут, мабуть, відсотків 10, і це повне розчарування.
Персонажам у книзі років 25+/- і як на мене,то на ці ролі ідеально підійшли б актори, які грали Лілі й Атласа в юності.
[s]Тема домашнього насильства майже не розкрита. Все,що сталося з Лілі, звели до синця під оком (ніби вона випадково потрапила під руку), подряпина на лобі, після падіння зі сходів (коли чоловік її скинув теж "випадково", бо він хотів піти, а вона за ним побігла) і укусу за ключицю, через який вона раптом опинилася в лікарні... .Серйозно? Виглядало все так, ніби це випадковості, а саме так, як це бачив Райл..[/s]
Усе настільки узагальнили й спростили, що навіть дивно.. Дуже шкода, що автору фільму не вдалося передати те, що хотіла донести авторка книги...

Дуже цікавий та сенсовий фільм. Задоволена, що витратила час на перегляд.

Фільм знятий достойно. Хоч погоджусь із тим, що книга глибше, бо в ній багато внутрішніх монологів героїні, можна побачити, як важко їй давалось кожне рішення, яким глибоким було її кохання до Атласа, яких жахливих травм завдали їй батько і чоловік. Шкода, що кіно - то зовсім інший жанр і має свої обмеження. І героїв я, правда, зовсім іншими уявляла, коли читала книгу.

Фільм викликав сльози, я виписала на аркуші своє життя з дитинства у батьківській сім'ї, пригадала свої травми, і ще раз розібралася чому я така, яка я ж і проаналізувала свою сім'ю. Та надала собі підтримку словами в теперішньому часі. Є над чим ще працювати. Мої усвідомлення круті. Хоч я і не читала книгу, але слухала один із уривків з книги. Фільм відгукнувся.

Перш ніж подивитися фільм, спочатку прочитала книгу! В хочу сказати, що книга краще в десятки разів! Тому рекомендую спочатку прочитати, а вже потім дивитися, )