Це справді "Хаус на мінімалках". Так, актори - хороші. Приємно спостерігати за їх життями з першого кадру.
Але серіалу катастрофічно не вистачає харизми головного героя. Там, де Хаус видав би хороший жарт або саркастастичне зауваження, Шон Мефі просто "втикає" в стіну. Я розумію, що це особливість синдрому Саванта.
Але це дуже динаміці шкодить серіалу. Цікаві емоційні сцени закінчуються відсутнім поглядом головного героя.
Це ламає усе задоволення від тих позитивних речей, які серіал справді має.
Поки що дивлюся 2-ий сезон. Може, далі буде краще, але поки ставлю 6 з 10.

Дивлюсь наразі середину другого сезону і хочу сказати, що це неймовірний серіал. Лікарня завжди ходова тема для серіалів, бо саме там можна показати найбільше людських історій, але саме тут мене зачіпає кожна серія. Подобаються персонажі та їх характери. Не знаю як буде далі, але думаю, він потрапить до списку улюблених.

Неймовірно теплий, добрий та потужний серіал! Рідко коли настільки по-справжньому розкривають життєві історіії та ти проживаєш їх наче своє життя. Повороти сюжету, інтрига, позитивні та серцероздираючі моменти роблять цей серіал неймовірним! Коли дивишся його, то відпочиває і душа і тіло) Надзвичайна гра акторів!
Дуже раджу до перегляду!

Дивлячись цей серіал я зрозуміла те, що майже нічого не знаю про тисячі людей, що живуть поряд. Я, як пересічна людина, що не дотична до такого досвіду, знаю про такий діагноз, про його ознаки і особливості. І майже нічого про величезний світ їх сприйняття. Так само, як і про те, як правильно поводитися з людьми з особливими потребами. І це сумно. Дякую, що хтось хоч трохи привідкрив завісу таємниці особливостей нестандартного сприйняття цього світу. Сподіваюсь, якщо доведеться зіштовхнутися з подібною особистістю я хоча б усвідомлю ситуацію і намагатимусь зробити якнайменше помилок, що можуть нашкодити...