Фільм розмірений, неординарний та глибокий. Його хочеться смакувати.

Герой розкривається поступово і ти розумієш, що це не просто розповідь про прибиральника туалетів із Токіо, а історія глибоко травмованої людини.

Якщо є сумніви, чи варто дивитися, то відповідь — однозначно варто.

Повільний фільм про життя. У нього треба зануритися та відчути. Кінець фільму поставив багато знаків оклику!

Добрий, спокійний фільм. Рекомендую. При наших стресах, швидкості днів за працею - життя пролітає стороною... А людина - обрала фізичну працю, - вона бачить результат своєї праці - це надає спокій та задоволення... А головне - не зраджує своїм інтересам... Чесна із собою... Проживає - кожен день, кожен момент... Сьогодні це сьогодні.. В самотності своя краса ...Подивилася із задоволенням...

Неспішний фільм - "театр одного актора".
Життя розмірене, одноманітне , але для героя не нудне. Його сни-тіні теж спокійні і прості, в них відзеркалюються лише денні події.
[s]Зацікавила зустріч з сестрою, той момент передивлялася двічі - яка історія в минулому криється? Є і образа на батька, що не пробачається, і повага сестри обраного братом життя (тактовно принесла лише шоколад-гостинець, а не гроші)... Після зустрічі плакав. Цікаво вгадувати, що саме сталося.[/s]

Однозначно - шедевр! Класика - для майбутніх поколінь. Шикарно все! На скільки продумана кожна дрібничка у сценарії, як чудово показані переходи з дня у день, емоційні реакції, не вербальне спілкування, соціальні відносини, сенсорне насичення картини - це кайф! За акторську гру Кодзі Якусьо, окреме дякую: разом з головним героєм сповільнилась та відчула весь баланс та гармонію життя, яке він проживає. Будучи особистістю емоційно не стабільною - відчуваю захоплення подібними людьми, їх вмінням спокійно та з достоїнством реагувати на будь які життєві виклики.
Тепер - одна з улюблених стрічок.