Неспішний фільм - "театр одного актора".
Життя розмірене, одноманітне , але для героя не нудне. Його сни-тіні теж спокійні і прості, в них відзеркалюються лише денні події.
[s]Зацікавила зустріч з сестрою, той момент передивлялася двічі - яка історія в минулому криється? Є і образа на батька, що не пробачається, і повага сестри обраного братом життя (тактовно принесла лише шоколад-гостинець, а не гроші)... Після зустрічі плакав. Цікаво вгадувати, що саме сталося.[/s]

Однозначно - шедевр! Класика - для майбутніх поколінь. Шикарно все! На скільки продумана кожна дрібничка у сценарії, як чудово показані переходи з дня у день, емоційні реакції, не вербальне спілкування, соціальні відносини, сенсорне насичення картини - це кайф! За акторську гру Кодзі Якусьо, окреме дякую: разом з головним героєм сповільнилась та відчула весь баланс та гармонію життя, яке він проживає. Будучи особистістю емоційно не стабільною - відчуваю захоплення подібними людьми, їх вмінням спокійно та з достоїнством реагувати на будь які життєві виклики.
Тепер - одна з улюблених стрічок.

Ну таке. Люблю взагалі такі ліричні фільми. Але тут гг це людина з якоюсь психологічною травмою, яку треба було лікувати, а замість цього миття туалетів до кінця життя... Що тут хто побачив високого та недосяжного простому глядачу я не знаю. Мабуть я простий середній глядач...

Як на мій смак дуже, предуже нудно. Хоча можливо якби не включила як "фон", то щось би зачепило. Проте за весь фільм жодного разу не було бажання глянути, що там показують. Так нудно і монотонно. 2 з 10 Але то мій смак.

Фільм дуже одноманітний, але чомусь дві години пролетіли швидко і з цікавістю. Але, думаю, це буде цікаво таким же самотнім і закритим людям.