[s]А мій другий коментар - про історичний інтертекст - Другу світову. Навіть не так: про Японську імперію та власний погляд японців (не всі Срі Чаплі брешуть) на причини й наслідки їхньої Тихоокеанської війни.
Уже той перший епізод, нічна сирена, бомбардування лікарні, де гине мама хлопчика, "чіпляє" нас усіх і відразу. Але тут уточнення: деякі анотації пишуть, що це 1943. Ні, цей "третій рік війни", яким починається аніме, - 1944, бо війну Японська імперія оголосила США в грудні 1941. І лише 1944р. війна прийшла у саму Японію: почали бомбити їхні міста. Тобто наступний рік, коли хлопчик із батьком переїхали з Токіо до провінції, де нова дружина батька (сестра покійної) має нічогенький маєток, а він сам - нову фабрику (котра також працює на війну), це вже рік 1945, рік капітуляції Японської імперії, у серпні проголошеної, у вересні підписаної. До речі, у проміжку тих двох тижнів, коли японці вже "підняли руки" (після двох атомних бомб!), але ще не підтвердили поразки міжнародними угодами, СРСР захопили їхню частину Курил. 
Ось тут у нашого глядача буває така суто емоційна реакція: так їм і треба, агресорам, союзникам Гітлера! А скажіть: багато Ви знаєте про мотиви тієї війни в Тихому океані? Проти кого й за що японці тоді воювали? Чи тут важить лише Гітлер (проти якого вже встигла вступити у війну Велика Британія), чи банальне "хто перший почав"? А власне, почали - санкціями проти Японської імперії - США, Нідерланди та Велика Британія. Дві останні - також монархії, також імперії. Але раніше почала Японська імперія - і продовжила в цій війні - завоюванням їхніх колоній. А ще раніше - білих людей у Тихому океані й зовсім не було. І хто раптом гадає, що імперії туди цивілізацію несли - згадайте "Страшні Соломонові острови" Джека Лондона.

То, може, варто запитати в індонезійців, під ким їм було легше: під Нідерландами чи під японцями, котрі вигнали тих колонізаторів, чого самі індонезійці не подужали. Що цікаво - а назад собі ярма на шию вони вже не взяли: Індонезія ще пару років воювала проти Нідерландів і таки втримала незалежність. Може, варто запитати в Індії, кого вони звинувачують за мільйони загиблих від голоду в Бенгалії: японців, які почали війну по сусідству, чи власне правління (ой, а тоді ще не власне, а британське), яке вивозило рис із голодного краю, потураючи спекуляції, натомість для селян великі човни були під забороною?
Це міг би бути дуже суперечливий і болісний дискурс, бо в кожного своя "правда", але про четвертий рік війни Міядзакі (який тут не лише режисером, а й сценаристом) розповідає не прямо, не реалістично, а через фентезі. Чи радше містерію.

Більшість образів і мотивів аніме - навантажені підтекстом, який "відмикається" символічно, алегорично чи алюзійно.

Почнімо з цілком зрозумілого, бо це образи архетипні, тобто загальнолюдські: мати й мачуха, рідні сестри. Перша померла (минуле), друга вагітна (майбутнє). Упізнати їх значення легко, бо ми також кажемо: ненька-Україна. І німці кажуть: матір-Німеччина. За Юнгом, архетип матері накладається в нашому розумінні на рідну країну, тоді як батько - це стосунки з державою (владою). Матір - Земля, Батько - Небо. В усіх людських культурах.
У японській міфології є ще один цікавий штрих до розуміння: батько першого імператора був одружений зі своєю тіткою, вона його й виховувала. Тож не шукайте в аніме Хаяо Міядзакі Едипового комплексу. То геть інше. [/s]

Цей фільм не для всіх, але Ви отримаєте задоволення від упізнавання підтексту. А від мене далі ще два коментарі

[s]Ще про історичні алюзії. Одна зі служниць пані Нацуко у "тому" світі хвацько й самостійно кермує своїм човном і вчить Махіто ловити й патрати величезну рибу. Хлопчик упізнає молоду Кіріко за дерев'яними ляльками-оберегами, бо вони напрочуд схожі на стареньких служниць із його світу (із його часу). Ви ж пам'ятаєте, як вони "обліпили" хазяйську валізу й тішилися вділеними їм смаколиками? А то було не лише про дефіцит.
Чому їх саме сім? Власне, із Нацуко - вісім. Коли Махіто в "тому" світі спить під столом в оточенні восьми фігурок-оберегів, це не просто образ - це наче унаочнення гасла імперської Японії: " Вісім сторін світу - один дах".
Значно виразніший цей колоніальний підтекст у фіналі. Після повернення, щойно стара пані Кіріко з ляльки знову стала людиною, ще й розігнутися не встигла, випавши з кишені Махіто, як їй на плече гепнувся не просто папуга, а Король папуг. Тобто йдеться про повторну колонізацію монархіями Великої Британії та Нідерландів їхніх колишніх колоній, які певний час були "у кишені" Японської імперії. Тут вгадується також СРСР (не монархія, проте імперія), яка дуже вчасно "примостилася" на Курильські острови, оголосивши війну Японії аж після того, як американці скинули бомбу на Хіросіму.
То чим ви кращі, "визволителі"?

"Вісім сторін світу - один дах" - гасло, яке після війни було стерте з  цілком реальної вежі, побудованої 1940р. на честь першого (напівміфічного) імператора Японії. Ту вежу будували з каменів, зібраних по всій імперії. І вона досі стоїть, тільки зветься "Вежа миру". А вгадайте, де? У префектурі Міядзако.

Вежа в аніме Міядзакі, як на мене, означає не що інше, як імперську Японію. І з нею сталося саме те, що сталося з Японською імперією, тож не звинувачуйте сценариста. Він лише розповів. Порахуйте камінчики малої вежі. Їх сім, як і служниць. Але складати їх узявся король папуг, тобто Захід, і той світ - саме як устрій - загинув.

А якщо вас цікавило, чого Махіто був таким добрим до вкрай вредного птаха Сірої Чаплі, відповідь - як на моє розуміння - проста: як і дві вежі, ці образи представляють подвійність імперської влади: позачасове - Сіра Чапля, конкретне людське втілення (саме цей імператор) - Махіто. Пам'ятаєте, як Король папуг обрубує перед ними обома сходи, а перед тим на Махіто гострять ножа, і рятує його - Сіра Чапля? Це все алегорії. Японського імператора від звинувачення у "воєнних злочинах" і страти тоді врятував його титул. Бо США добре розуміли: віддати імператора під трибунал - це було би занадто. Для японців це було би гірше, аніж пережити дві атомні бомби й Токійський трибунал. Бо імператор у них був завжди - і недоторканним. Без нього вони би знову взялися за зброю - і до кінця. Тож імператора окупаційна влада лише змусила визнати себе смертним (японські імператори вели родовід від богині Сонця). До речі, тодішній імператор (а він був зовсім не хлопчиком) це виконав - мусив - але як справжній трикстер: після зречення першим ділом він поїхав до храму богині Сонця.

Сонце бачимо також на японському прапорі. На прапорі імперської армії, окрім того червоного круга, є ще вогняні промені навсібіч, аж до краю. А придивіться до кадру, де матір Махіто, діва-войовниця у скромному вбранні покоївки, летить разом із ним, а від неї - полум'яні промені. Нічого не нагадує?

Тут кожен образ, кожен епізод - промовляє. Але не відбиратиму до решти задоволення їх розгадувати.
"Чудово! Пеліканам теж вдалося вибратися", - каже Махіто. А одного з них він якось раніше збирався добити совком. Ні, це просто геніально.[/s]