Передивилася "Подвійну небезпеку", який багато років тому просто обожнювала. Як трилер він досі працює: динамічний сюжет, сильна героїня, огидний чоловік, якому дуже хочеться побажати заслуженого фіналу.

Але тепер у мене виникло забагато запитань.

[s]Ліббі засуджують за вбивство без тіла - це ще можливо, бо є кров, ніж, страховка і мотив. Але невже ніхто нормально не перевірив фінанси чоловіка, його борги, дзвінки та можливість утечі? Він інсценував власну смерть, забрав дитину й роками спокійно жив під іншим ім’ям, а слідство просто вирішило: "Ну, значить, дружина вбила".

Потім вона відбуває лише шість років за нібито навмисне вбивство чоловіка заради страховки. Дуже щедро. Далі порушує умови звільнення, тікає від наглядача, сідає в літак і літає між штатами так, ніби просто не відповіла на кілька дзвінків.

А головна юридична ідея фільму взагалі не працює. Те, що її вже засудили за нібито вбивство чоловіка кілька років тому, не означає, що тепер вона може знайти його живим і безкарно вбити. Це був би новий злочин: інша дата, інше місце, інші обставини. Правило про подвійне засудження це не купон на одне безкоштовне вбивство.

Найсмішніше, що у фіналі їй навіть не потрібна ця вигадка, бо чоловік нападає першим, стріляє в офіцера, і вона цілком могла б посилатися на самозахист.[/s]

Тож тепер я дивлюся на цей фільм так: як трилер про помсту - чудово. Як юридична історія - сценаристи просто придумали цікаву інтерпретацію закону.

Дуже чудовий фільм. До глибини душі. Про зраду і жагу помсти. Про любов і звершення справедливості самою долею.