З одного боку серіал цікавий, без зайвого епатажу, але про реальне життя, справжні переживання. А, з ішого боку, як на мене, то досить якісна акторська гра, сцени, пейзажі і т.д. Бо іноді зустрічаю зараз фільми, де просто видно, що сцена знімається на фоні картинки, екрану( Не знаю, наскільки схожий з книгою, але мені подобається.

Це один із тих серіалів, при перегляді якого можна розслабитися, подумати і відпочити. Гарна картина, актори, музичний супровід. Не затягує, але не додивитися неможливо.

Це… дуже чутливо. Мені як емпату дуже сподобалось. Абсолютно легкий, але емоційний серіал який одразу став ніби рідним. Вже писали про це, але я теж згадала фільм «Міст у Терабітію», по вайбу вони дійсно схожі. І він такий же комфортний і приємний для сприйняття. Це дійсно те, що потрібно було мені саме зараз.
Щодо сюжету: Так, було і так зрозуміло що до чого веде, але мене взагалі не обтяжувало те, що і з ким станеться, ким був той кого шукали і тд. Саме в цьому і є великий плюс. Аляска цікавий і ніби незрозумілий персонаж, бо по різному поводиться, не зрозуміло чого вона хоче, для чого вчиняє саме так, бо це аж ніяк не сходиться з тим, що там у неї сталось в минулому. І судячи з кінцівки, то ніби в цьому і є суть. Майлза досить легко зрозуміти, тим не менш хороший персонаж і гарно відіграв роль тіпікал гг) Полковник вау, мені дуже імпонує, і його стосунки з мамою тим паче. Такумі теж дуже милий, і хороший друг, але для чого було його з кимось зводити, мені незрозуміло. В будь-якому разі, у мене точно дуже хороші враження після перегляду, і я однозначно маю бажання прочитати книгу, і в будь-якому разі картинка серіалу причудова 🙏🏼♥️

Затягнув із самого початку і тримав до самого кінця. Сподіваюсь десь купити книгу, за якою знятий фільм. Персонажі просто чудові, особливо професор Гайд, який є уособленням надії, просвітлення, мрій, терпимості до болю, зцілення, провідника до майбутнього. Він-людина з великої літери. Раджу всім, хто ще не бачив цей мінісеріал-подивитися, воно того варте. Щиро дякую за екранізацію, бо останнім часом нічого путнього, на жаль, не знімають. Люблю і ненавиджу відчуття, з яким додивлюєшся хороший фільм/серіал. Пішла ностальгічно переглядати едіти. Всім па-па, хто це читає.

P.S. Я зробила свій маленький вклад в історію і увіковічнила свій коментар на цьому сайті. Час мине, сайт видалять, я стану ще дорослішою, але перед цим хтось таки згадає мене (хоча б тут). Знаєте, страшно помирати. І страшно бачити, як помирають інші. А якщо там і справдні нічого нема? Я просто гнитиму під землею? Моя смерть, як і моє народження - чиста випадковіть і нічогосінько не значить? Я боюся. А поки побуду у вашій голові. Можливо, хоч десь трошки пам'ятатимуть, коли мене не стане. Дякую за вашу терпимість))

Прочитала цю книжку Джона Гріна, коли мені було 11. Не люблю екранізації моїх улюблених книжок, їх часто псують недолугими змінами в сценаріях або розкривають персонажів зовсім не так, як у книжках. Щодо цієї екранізації - вона мене вразила: дуже майстерне втілення ідеї книги, чудово дібрані актори (саме так я їх і уявляла), майстерно показано розвиток персонажів (особливо Майлз на початку та в кінці вже зовсім інша людина). Роздуми про сенс життя змусили мене задуматись, чи справді є щось по-справжньому важливе у цьому житті чи це просто шлях, який ми всі проходимо...

Екранізація наповнена сенсом, як і книга. Дивлюсь серіал уже в 23 роки і відкриваю для себе нові сенси, ті, які не були доступні в дитинстві.

Дякую усім, хто долучився до створення. Ви зробили мій світ трішечки кращим!