Все чекав коли почнеться щось цікаве )). Тупо безглуздий парад страт, ніякої логіки. Таке враження щоб просто була кровяка )). Єдине що гарне це графіка, костюми, традиції і церемонії. Жодної битви, боїв. Просто застромити ніж у черево або безглуздо померти в наперед програшній ситуації.

Картинка в серіалі - просто топчик!) Дух Японії переданий прям круто. Актори підібрані дуже добре. Але, блін, мало епічних битв, хоч їх там мало бути як мінімум дві. [s]Також так і не відбулось ніякої морської битви, хоч все йшло до цього.[/s] Це реально бентежить. Надіюсь, що в наступному сезоні буде все таки якась епічна битва.

Серіал цікавий, але розпочну з мінусів: [s] цікавий він до моменту 9 серії, після 9 серії це "щось з чимось" м'яко кажучи. Взагалі сюжет був незрозумілий, але було очікування, що ось, наприкінці - все складеться в один логічний пазл. І ось, кінець серіалу: мало того що пазл так і не склався, так до нього ще й додається абсурдність максимального рівня. З того що точно в голові у всіх: сцена з Маріко остання. Спочатку вона боїться зробити собі сеппуку, затягує його, та робить це через сльози, бо боїться за життя. Потім Анджін та Маріко розуміють, що вони один-одному подобаються, є романтична сцена, де демонструється що вона ще більше почала хапатись за життя, а потім:
на них нападають якісь висококласні ніндзя, які легко кладуть всю охорону, але... не можуть вбити Анджіна, який взагалі нічого не вміє робити з мечем, та Маріко, жінку (як показано: жінки не воюють в цій Японії). Потім їх закривають в комірці, Маріко яка боялась за власне життя, не дивлячись на те що Анджін знайшов вихід, та що ці недо-висококласні ніндзя не зможуть пройти в комірку, допоки буде горіти вогонь (до того часу їх вже знайдуть) - бере та стає навпроти дверей які зараз взірвуться. Тобто, абсолютно марне та тупе самогубство. Ну це крінж неймовірний. І це лише одне з того що більше в очі кинулось, таких ситуацій на протязі всього серіалу - безліч. Потім, що стосується Анджіна: як зазначили раніше - це скульптура. Пам'ятаю лише одну його емоцію, дерев'яний актор. [/s] Діалоги - дуже дивні. Логіка персонажів - в більшості відсутня. [s] Дар передбачення "що зроблять інші, якщо..." в Торанаги - занадто викручений на максимум [/s]. І закінчу плюсами: графіка (за виключенням деяких моментів, але це не завадило). Музика, атмосфера - на вищому рівні. Драма - якісна, в деяких моментах довелось "гризти нігті". Сюжет - він дуже нелогічний в 80% випадків, але проявляється це поступово, що заставляє додивитись до кінця серіал. Романтика - там де вона є: вона неймовірна, ну дуже класно передано. Весь акторський склад грає на дуже високому рівні окрім Анджіна. Загалом, серіал до перегляду на один раз рекомендую, але це точно не Гра Престолів, його передивлятись бажання немає.
Не хотів задіти тих кому він сподобався, і перепрошую що "все в одну кучу", просто пишу відразу після перегляду, тому є що емоційно сказати.

Серіал доволі непоганий (на сім з десяти) для того, хто читав оригінальний роман. Бо тому, хто не читав, не буде зрозумілим шлях змін світогляду головного героя (а це все ж таки Джон Блекторн, а не Торанага) - від сприйняття японців дикунами та варварами до повного прийняття їхньої культури та образу мислення. Сюжет непогано адаптовано для телеверсії, але за кадром лишилось дуже багато подробиць, які іноді мають найважливіше значення. Тому усім, хто подивився чи не дивився цю телеверсію, прочитати роман Джеймса Клавелла, а потім переглянути серіал.

Доволі цікавий серіал, якісні костюми та декорації, актори на головних ролях також дуже гарно грають, окрім Андзіма(імхо). Місцями було враження, що трошки все стисло. До перегляду рекомендую.