Із сльозами від драматизму історій, відчуттям захвату перед акторськими роботами і режисерським баченням, і поваги до древньої культури додивився цю чудову, красиву і глибоку картину. Один з кращих серіалів останніх років.

Вибачте, але Анджін це повний місткаст. Гра актора, відсутність будь-якої адекватної міміки та погляд, як у бика перед кастрацією з однієї сторони, відсутність внятного бекграунду, неадекватність поступків та мотивації з іншої.

Дуже важко себе заставити співчувати такому протагоністу.

Все чекав коли почнеться щось цікаве )). Тупо безглуздий парад страт, ніякої логіки. Таке враження щоб просто була кровяка )). Єдине що гарне це графіка, костюми, традиції і церемонії. Жодної битви, боїв. Просто застромити ніж у черево або безглуздо померти в наперед програшній ситуації.

Картинка в серіалі - просто топчик!) Дух Японії переданий прям круто. Актори підібрані дуже добре. Але, блін, мало епічних битв, хоч їх там мало бути як мінімум дві. [s]Також так і не відбулось ніякої морської битви, хоч все йшло до цього.[/s] Це реально бентежить. Надіюсь, що в наступному сезоні буде все таки якась епічна битва.

Серіал цікавий, але розпочну з мінусів: [s] цікавий він до моменту 9 серії, після 9 серії це "щось з чимось" м'яко кажучи. Взагалі сюжет був незрозумілий, але було очікування, що ось, наприкінці - все складеться в один логічний пазл. І ось, кінець серіалу: мало того що пазл так і не склався, так до нього ще й додається абсурдність максимального рівня. З того що точно в голові у всіх: сцена з Маріко остання. Спочатку вона боїться зробити собі сеппуку, затягує його, та робить це через сльози, бо боїться за життя. Потім Анджін та Маріко розуміють, що вони один-одному подобаються, є романтична сцена, де демонструється що вона ще більше почала хапатись за життя, а потім:
на них нападають якісь висококласні ніндзя, які легко кладуть всю охорону, але... не можуть вбити Анджіна, який взагалі нічого не вміє робити з мечем, та Маріко, жінку (як показано: жінки не воюють в цій Японії). Потім їх закривають в комірці, Маріко яка боялась за власне життя, не дивлячись на те що Анджін знайшов вихід, та що ці недо-висококласні ніндзя не зможуть пройти в комірку, допоки буде горіти вогонь (до того часу їх вже знайдуть) - бере та стає навпроти дверей які зараз взірвуться. Тобто, абсолютно марне та тупе самогубство. Ну це крінж неймовірний. І це лише одне з того що більше в очі кинулось, таких ситуацій на протязі всього серіалу - безліч. Потім, що стосується Анджіна: як зазначили раніше - це скульптура. Пам'ятаю лише одну його емоцію, дерев'яний актор. [/s] Діалоги - дуже дивні. Логіка персонажів - в більшості відсутня. [s] Дар передбачення "що зроблять інші, якщо..." в Торанаги - занадто викручений на максимум [/s]. І закінчу плюсами: графіка (за виключенням деяких моментів, але це не завадило). Музика, атмосфера - на вищому рівні. Драма - якісна, в деяких моментах довелось "гризти нігті". Сюжет - він дуже нелогічний в 80% випадків, але проявляється це поступово, що заставляє додивитись до кінця серіал. Романтика - там де вона є: вона неймовірна, ну дуже класно передано. Весь акторський склад грає на дуже високому рівні окрім Анджіна. Загалом, серіал до перегляду на один раз рекомендую, але це точно не Гра Престолів, його передивлятись бажання немає.
Не хотів задіти тих кому він сподобався, і перепрошую що "все в одну кучу", просто пишу відразу після перегляду, тому є що емоційно сказати.