От знаєте… Мабуть мені сподобався цей серіал, адже я додивилася його до кінця. Але я б не передивилася його знову. На протязі цих чотирьох серій я шукала відповідь на питання, чому Олівія саме така і відповіді не отримала. Серед моїх версій було навіть порушення аутистичного спектру:) але напевно не в цьому сенс цієї історії. Я не читала книгу, але напевно автор хотів показати життя таким, яким воно іноді є. Люди живуть, помиляються, сміються, роблять неправильні вибори, переносять важкі моменти, беруть себе в руки, люблять… але напевно в цій історії мені не вистачило іншої сторони життя, а саме щасливої і радісної, все якось було з важким серцем в надутою губою. Але маю зазначити, що головна акторка зіграла пречудово! Я насолоджувалася багатогранністю її виразів обличчя при тому, що яскравих емоцій від її героїні було мало. Якщо коротко, то якщо у вас настрій «постежити і зазирнути» у чиюсь історію життя, то дивіться, вам сподобається. Якщо хочеться якоїсь динаміки, то напевно це не той серіал.

Люблю такі речі. Це було драматично, депресивно, дуже глибоко і змістовно. І навіть не візьмуся сказати про що він. Мабуть, про життя. Купа складних вражень та роздумів. Але я в захваті.

Я ніколи не читаю наперед про фільми/серіали, що збираюсь подивитись. Це дуже цікава знахідка, адже всю першу серію було відчуття, що я заздалегідь знаю сценарій. Аж ось, я згадую про неперевершену книгу, прочитану мною вже років 5 тому « Олівія Кіттеридж». Еврика! Це її екранізація. Дуже вдала, чуттєва, захоплююча… пробираюча до самого серця. Дякую, творцям цього шедевру і команді, що причетна до перекладу. Ви неперевершені!

Дуже гарний фільм, прекрасна гра Френсіс МакДорманд, відкрила її аж тепер. А вона виявляється має Оскари..

Не зайшло. Гра професійна, але мені було нецікаво. Можливо, це для психологів.