фільм дивний, не лише з погляду, що це Південна Корея (хоча тут актори переграють не катастрофічно багато, тобто кривляються, але менше, ніж звично для корейських фільмів), а переважно з погляду кіно, котре стає касовим і кіно, котре не стає касовим. спойлерів не буде, бо я подивився лише 19 хвилин і знаю лише те, що сказано в описі. і ось це найбільший негатив цього кіно. тут нічого не відбувається. 19 хвилин розгортали три речення з опису. водночас, я не вимкнув і планую дивитися далі. в кіно добре пропрацьовані сцени, не всі діалоги недоречні і неякісні (але не монологи), і особливо впадає в око синхронізація акторів і дуже крутий монтаж, десь як у Тенет, хоча фішки інші.

ще один недолік - головний герой все проговорює вголос. як дуже нетвереза людина чи мала дитина. вочевидь, режисер дуже боявся, що глядач щось пропустить (у фільмі, де майже нічого не відбувається, лише дешева гра на емоціях), тож головний герой все проговорює, і все проговрює вже після того, як глядач здогадався, що він зрозумів. я не знаю нащо так робити, але це дуже дратує.

але цікаво що за задум в цьому кіно (сподіваюся, це не містика якась, а фантастика). і ось ці речі тримають фільм. непогані антуражі, крута синхронізація сцен, крутий монтаж і ймовірно цікавий задум.