Не очікувала продовження серіалу...)

Думала, кінець першого сезону дав надію що життя з сім'єю буде потроху налагоджуватись, але... в другому сезоні від сімейки Шів було ще огидніше ніж в першому!

Не знаю, хто почав дратувати більше, матір героїні або сама Шів з її непробиваємістю щодо відмови приймати хоч якісь рішення на свою користь у стосунках зі своєю сімейкою, або хоч раз заступитись за саму себе при будь яких звинуваченнях.

[s]Кінець розчарував - замість того щоб почати нормальне життя з Алексом, Шів просто повертається додому і... заново запускає коло, з якого намагалася вирватись. Вони наче й згуртовано сидять навпроти дома Пем, але знаючи характер персонажів, чи надовго їх вистачить жити у злагоді? Сумніваюсь. Хоч "друга" свого послала, я вже під кінець почала вірити що знову зійдеться з ним.[/s]

Коротше кажучи, з одного боку подобається, що в серіали не типовий хеппі енд і скоріше життєве відображення слабохарактерної героїні, з іншого боку просто неможливо не дратуватись від токсичності сім'ї в кожній серії.

Серіал для фанатів Fleabag.
Персонажі всі різні і кожен, в ту чи іншу мить, бісить. Але головна героїня просто зірочка, нею я справді прониклась. Іноді хотілося самій залісти в екран і словесно пороздавати всім на горіхи за Шив. Іноді, хотілося просто її обняти, бо вона геть самотня.
Крутий серіал, продивилася його за 2 дні.

Це напевно один з тих серіалів, які я навіть не можу нормально прокоментувати :D

Депресивний, але вже ж цікаво спостерігати за усією цією токсік-сімейкою)
Кожен герой кожну серію робить якісь помилки, і, погоджуюсь з попередньою коментаторкою, ми розуміємо що це не ок, але приймаємо як є - бо це життя.

Іноді люди ніколи не порозуміються, іноді люди не визнають свої проблеми/недоліки/гріхи/тощо, іноді у людей немає хеппі-ендів. Це просто дійсніть, з якою треба вміти жити.

Дуже сумно бачити відношення усіх до Шив, наче вона просто пусте місце та нікчема... Попри все, вона все одно тримається як може, і загалом здається єдиною адекватною людиною у своєму середовищі.
Але коли спостерігаєш за кожним героєм окремо, то вони теж по-своєму імпонують (окрім Джека, він просто гівнюк з минулого, якого однозначно не варто тягнути у своє нове життя).

До речі, особисто мені цей серіал атмосферою нагадує Fleabag. Потім побачила, деякі англомовні глядачі також це відмітили)

Гарно зображені миті спокуси. Ти ніби грішиш разом з персонажами, і засуджуєш їх, але й розумієш. Бо людина не ідеальна. А життя це дар, який дуже легко просрати.