Ось покращений, більш плавний і глибший варіант:

Нарешті я захотіла переглянути цей витвір мистецтва.

Довго відкладала його на потім, бо відчувала, що, можливо, ще не готова. Що не зрозумію. Що цей фільм потребує не просто уваги, а певного внутрішнього стану.

І так, це справді ніби жива картина життя.

Спочатку виникає питання: до чого тут усі ці космічні, метафоричні образи? Але поступово розумієш: автор показує, наскільки звичайна, проста родина є важливою частиною Всесвіту.

У фільмі піднімаються вічні питання, які так чи інакше живуть у кожному з нас:
навіщо я з’явився на світ?
чому Бог забрав тебе?
чому батько такий жорсткий?
чому мені завжди чогось недостатньо?
чому любов і біль так часто існують поруч?

Це не просто історія про одну родину. Це спроба подивитися на людське життя ширше - як на маленьку, але дуже важливу частину чогось незбагненно великого.

І, мабуть, саме тому цей фільм не стільки дивишся, скільки проживаєш.

Я нічого подібного досі не бачила.
Кожен кадр — як окрема картина.
Фільм свідомо виходить поза рамки традиційної кінематографії.
Він складний, глибокий, величний і неймовірно унікальний.
Це радше досвід, ніж просто перегляд. Я в захваті.

Не вздумай димитись.. Люблю фільми від яких закипає мозок, філософія, психологія, містика, все це в поєднанні. Але цей фільм це ні про що.. не раджу навіть вмикати, ви витратите даремно 2 години свого життя. Я навіть не зрозумів, шо це було, фільм, чи те що відбувається у закінченого шизофреника в голові.

Фільм не для всіх! Є над чим подумати.