Для Гела Ларсена розпочати тривалі стосунки з дівчиною дуже складно, причому, винна в цьому навіть не його не найпривабливіша зовнішність, а власні надто завищені запити. Але життя Гела змінюється після несподіваної зустрічі в ліфті — його випадковий попутник «відкриває йому очі», наділяючи здатністю бачити не зовнішню оболонку людей, а їхню внутрішню красу. Не підозрюючи про зміну, що відбулася з ним, Гел знайомиться з Розмарі, яка здається йому справжньою красунею, до того ж розумною, кумедною і дуже доброю. Ось тільки оточуючі замість худенької та стрункої дівчини бачать неосяжних розмірів пампушку, під якою ламаються стільці...