Саме при перегляді цього фільму я нарешті зрозумів. що терпіти не можу мюзиклів - настільки це штампована і заїжджена побудова, навіть сама музика - таке враження, що щось таке вже бул і було, писане переписане.
Сарказму Роальда Дала тут майже не лишилось, все стало пафосним і правильним.
сам початок в книзі - це іронія над тим як часто батьки не бачать недоліків своїх дітей і розхвалюють їх - а тут це перетворилось на декларацію такого сприйняття як єдиноправильної поведінки батьків (що аж ніяк не правда - нічого хорошого немає в тому, щоб не бачити недолків власних дітей і їхньої поганої поведінки, як і в тму, щоб приписувати їм таланти в сферах, де вони їх реально не проявляють)

Вже сам початок такий приторно правильний, такий немилосердно позитивний, що, коли нарешті з'являються перші негативні персонажі (батьки Матильди) це сприймається як ковток свіжого повітря.

Матильда в книзі це вдумлива тиха дівчинка, заглиблена в себе, без пафосу і претензії на особливість. А ту, попри те, що типаж загалом відповідний. але саме трактування сценаристами і режисером - пафосне і якраз претензійне. Вона не самозаглиблена і думаюча, вона постійно кричить, щось проголошує, і коли вона дорікає батькам - це звучитть як піонерське ідеологічне повчання, а не жива реакція, тим більше дитяча. Тому така Матильда в мене викликає відторгнення, а не співчуття.

І найцікавішою і найхаризматичнішою персонажкою, яка, безумовно, краде весь фільм, тут залишається Агата Транчбул (Голобля). За нею постійно цікаво стежити і вона оживляє весь фільм. Емма Томпсон зробила її трохи більш людською і менш карикатурною, ніж в книзі. Не впевнений, чи це в + фільму і його загальній стилістиці загалом, але сам образ вийшов дуже живим, цілісним і переконливим.
Ще дуже класна бібліотекарка - розкішна, яскрава, попри епізодичність. В книзі її ще менше. Непогана вчителька - вміти неприторно (ну майже) і живо зіграти ідеально добрий образ - це неабиякий дар.
А от Матильда, як я казав - абсолютно не цікава і відштовхуюча.
Ніколи не розумів, для чого сценаристи вічно переробляють сюжети, які і так добре працюють. [s]Для чого там знадобилась додатково вигадана історія про фокусника і гімнастку? Вона мені нічого не додала, в досить того, що було в книзі. Чому Агата тероризувала всіх дітей, тягала їх за волосся, але жодного разу не зробила це з Матильдою, яка ту, на відміну від книги, завжди виразно позиціонувала себе як бунтарку і відверто сварилась із директоркою??[/s] Абсолютно незрозуміла нелогічність.
Фінальна пісня "Ми - діти революції" звучить мені ДУЖЕ сумнівно як щось позитивне, якою вона подається - аж ніяк не впевнений, що революція - це щось хороше.

Загалом найбільш позитивне враження справляють тут персонажі негативні. Музичні номери, за деякими винятками - дуже традиційні мюзиклові заїжджені кліше. Принаймні на мене вони справляють саме таке враження.
А сам фільм виглядає дуже заідеологізованим і зовсім позбавлений (зацензурований?) авторського сарказму з книги.
Моє враження змішане, навіть не знаю. Можливо більш негативне.

Чудовий фільм 😌 Не можу сказати, що гірший першої версії. Вони різні і кожен вартий уваги.

Прекрасна робота) чудове дівчатко!) Та й всі інші персонажі яскраві, об'ємні і це все є дуже талановитою роботою!!!

тепер захотілося перечитати книжку, щоб зрозуміти, як же все таки було насправді) бо є значні розбіжності між цією версією, та версією 1996 року

Я люблю оригінальний фільм, і був радий побачити новий варіант. Із задоволенням подивився. Непогано, навіть добре. Хороша музика, відмінності лише прикрашають. Зауваження можна і опустити.
От тільки Оригінал я буду передивлятися, цей Мюзикл - навряд.