Подивилася одну серію. Попри те, що актори добре грають, причому ця Джулія дуже схожа на образ, створений Меріл Стріп у фільмі, є три речі, що були у фільмі та яких мені у серіалі забракло: 1) радість - її тут дуже мало, бо - як на мене - персонажі понурі, буркотливі та навіть зовні значно старші своїх прототипів, а страви страшенно "несмачні" на вигляд, 2) колорит 60-х - у серіалі є і старі автомобілі, і непомірна кількість мідних сковорідок, і гендерна нерівність, але однак той час не відчувається, бо бракує реального - ширшого - контексту, 3) динамічна композиція - очікувано, що серіал мусить бути повільнішим, та й рамки біографії, та й реальна місіс Чайлд була дуже повільна й ретельна, і близько не така моторна, як її грають, але я кажу не про героїв, а про сюжет: він надто передбачуваний, знудилася вже до кінця першої серії.
Дивитися можна, але витрачаю менше часу та отримую більше задоволення від перегляду звичайних відео-рецептів, де власне процес - заворожує.

Фільм дійсно легкий, думати не потрібно, можна навіть подрімати. Актори сподобались. Але! Подивилась перший сезон і не розумію, навіщо так багато серій, якщо фільм «Джулі і Джулія: Готуємо щастя за рецептом» з чудовою Меріл Стріп вміщує всі головні події в житті Джулії.

Я трішки схожа на героїню: мені 50, блондинка, люблю поїсти, важу 100кг (дюймовочкою ніколи не була). Зараз дечому новому навчаюся. Ох, тяжко все просувається. ''Джулія'' - це мені було потрібно!

Серіал чудовий, дуже легкий, невимушенний та самодостатній як головна героїня.

Легкий. Простий. Показує цінності і пріорітети.
Увага!!! Викликає бажання з"їсти смачненьке, або бігти на кухню і творити чудеса.