Колись давно, в дуже бородатому році, я тоді ходив в школу, можливо це був 3 клас. Ми репетирували сценку до якогось свята. Я, та мої троє друзів були піратами. І нашу сценку ставила найрозумніша та найпривабливіша дівчина класу Аня. І ось ми репетирували цю сценку, та на свою голову чимось розізлили нашу постановницю. І вона відмовилася далі з нами працювати. Але оскільки ми були дуже самовпевнені, ми таки вийшли з тим незакінченим номером, а вона ще й акомпонувала нам на фортепіано. От я тоді під час того номеру дуже переживав, як же нам його закінчити. Нам допомогла закінчити наш номер та ж Аня, та я й досі згадую той жах. Так от це саме таке кіно. Самодіяльність. Кілька друзів вирішили зняти фільм, а в головній ролі розгнівана Аня...