Я довго відкладала перегляд цього фільму, все ніяк не наважувалась, бо я знала, що буду плакати. І от нарешті я зібралася силами духу, аби подивитися цей мультфільм. І що я хочу сказати — він важкий, він дуже болючий, і його споглядати дуже важко. Адже, дивлячись, як маленька юна дівчинка втратила життя, все, вона все одно намагалася шукати щастя в дрібничках аби просто зберігати надію. Споглядати як вона ламається стало болем. Хоча б вона живе навіки в нашій памяті, в назвах, в устах, усюди. Вона живе і таки стала відомою письменицею. Нам треба брати приклад з Анни і зберігати ту саму надію та іскру.
Тому фільм дуже мені сподобався: дуже гарно намальована картинка, приємна, дуже гарна подача і прекрасна ідея мультфільму.

Мультфільм все таки трохи повчальний... але сльози стримувати не раджу)