Престон Ейвері любив свою дружину та дочку. Їхня трагічна загибель в автокатастрофі позбавила його волі до життя. Престон за інерцією коротає дні в спорожнілому будинку, не знаходячи собі місця. Несподівано у нього на подвір'ї з'являється мотоцикл — як сигнал для втечі від болісних спогадів, чужих співчуттів та по-справжньому небезпечної туги. Дорога не тільки рятує Престона від самотності, а й показує, що життя, як і раніше, не стоїть на місці. Краса навколишнього світу та небайдужі люди, які зустрічаються на його шляху, допомагають йому рухатися далі.