[s]Багато хто сприймає цей фільм як трилер про вбивцю, але якщо придивитися, то вбивства тут — лише ілюзія в голові персонажа. Ключ до всього — сцена в ресторані, де Патрік удає, що замовив столик у престижному «Dorsia», хоча навіть не назвав свого прізвища. Він — абсолютне ніхто, порожнеча в дорогому костюмі, яка панічно боїться бути непоміченою. Йому потрібні «зручні» люди навколо, як-от подруга на транквілізаторах, яка через туман у голові не бачить, що його «експертність» і статус — це всього лише фасад. Щойно хтось, як його наречена, перестає підігрувати цьому блефу, Патрік його «утилізує», бо не виносить правди.
Найцікавіший момент — коли друзі Патріка обговорюють лицемірство президента. Бейтман бачить у ньому своє дзеркало: таку ж порожню оболонку, але з величезною владою. Патріка ж ніхто не бачить і не чує, він не має реального впливу навіть на офіціанта. Від цього безсилля він і вигадує у своїй голові криваві розправи. Це його спосіб відчути хоч якусь «владу», мати «туз у рукаві», про який ніхто не знає. Він малює себе монстром, щоб не визнавати, що він — просто нудний клерк.[/s]
На мій погляд, велика кількість крові у фільмі — це мінус. Режисер хотів показати пекло в душі нарциса, але багато глядачів сприйняли це буквально, а дехто психічно неврівноважений міг би взагалі сприйняти, як інструкцію до насильства. Таких персонажів краще висвітлювати через тонку сатиру, як у Чехова. Треба показувати не їхню «страшність», а їхню дріб'язковість і жалюгідність. Справжній жах не в сокирі, а в тому, що поруч із нами живуть люди, які за розмовами про «цінності» приховують абсолютне ніщо.

Фільму 26 років, а він не втратив своєї актуальності на ні грам. Цим все сказано!

На відміну від фільму, книжка більш розкриває внутрішній світ головного героя, але не раджу читати у громадських місцях, бо деякі сцени брутальні (навіть жахливі). Загалом на поціновувачів, я люблю психологічні трилери, але це не один з них... 5/10 максимум і то за гру Бейла.

Фільм філософський. Треба оцінювати фільм з точки зору психології. Фільм показує різні аспекти переживань, які ніхто не бачить, які в середині. Бо нікого не цікавить те що в людини в середині, а лише те що зверху. Тобто нікого не цікавить моя душа, а лише мій одяг, машина, те що видно ззовні, а те що в мене в середині нікого не цікавить.

Красивий стильний фільм: атмосфера, музика, головний актор просто неперевершений. Але краще б я не дивився цей фільм, ніякої повчальної складової, на сьогодні всі ці маньяки вийшли із тіні і вбивають дітей серед білого дня. Вивчати природу поведінки маньяка можна і без цього фільму, а дивлячись новини.