Щоб додивитися до кінця треба дуже багато терпіння, бо ці багатогодинні діалоги ні про що, дуже вимотують!
Я завжди хвалила Українську озвучка, але цей раз трохи не то. Таке враження що ви на екран при озвучуванні не дивилися, які емоції в той момент мали бути. Читали з інтонацією з паперу,постійно таке відчуття було,що я в школі на вечорах Тараса Шевченка,де всі з інтонацією і таким собі сумом читають вірші! Тай таке🫣

Що ідея, що в цілому реалізація тут цікаві, мені сподобалось, але є одне велике АЛЕ. Монологи. Я розумію що це філосовський більше серіал, тут роздуми, жертовність, вчинки, розуміння, прийняття, але ГОСПОДИ БОЖЕ коли кожен персонаж в любий момент починає свій п'ятихвилинний спіч, або якась сцена затягнута на 10 хвилин і ти просто чогось чекаєш і цього не стається, то бажання проклацувати домінує з кожною серією. Може воно так і в біблії, я не знаю, коли кожен видає потужну філосовську думку і не важливо доречний цей момент, чи ні, але можливо в цьому був задум серіалу. Я розумію що вся тематика вампірізму тут фон, і що наче як висміюється навіть фанатизм релігійний, але я в якийсь момент закулупався слухати ці цитати з біблії і їх підв'язки персонажами до своїх дій, адже є розуміння того, що релігія у американців це щось на межі божевілля і піднімається ця тема доволі часто в художньому плані. Після перегляду я зрозумів що цей серіал можна б було вмістити в фільм, змістовний такий, цільний, але розрахунок тут на ці самі монологи, з доволі простими посилами. Можливо це просто вже деформація у мене, адже кожен другий серіал вдається до прийому "філосовські розмови" і ти просто раз за разом дивишься наче одне й те ж.

Перша серія якось не вразила, але не пошкодувала що продовжила дивитись, бо далі втягуєшся і звикаєш до цих, здавалось, безкінечних і пафосних діалогів. Події розвиваються не те щоб дуже динамічно тому легко слідкувати за сюжетом паралельно займаючись своїми справами. Якщо шукаєте що увімкнути "на фон", то цей серіал те, що треба. Під кінець приємно здивували кілька сюжетних поворотів, загалом історія дуже нагадує мені "Необхідні речі" , а серіал котрий вайбує романами Стівена Кінга апріорі поганий бути не може :) Тому раджу всім до перегляду, у мене післясмак лишився дуже приємний.

змішані відчуття:

1) дуже круто що це подано в соусі міркувань над релігійними темами
2) нестандарто, що його більше зробили драмою, ніж жахом
3) сам сценарій не те щоб оригінальний (як не дивно), бо все вцілому стає зрозуміло: who is who, що сталось і що буде далі
4) [s]вніманіє, спойлер: а хіба вампіри не застигають у тому віці, в якому їх перетворюють. я не про науку, а просто - тут все канонічно, чи Вайтіті набрехав у своїх "Чим ми займаємось в тіні"?[/s]
5) [s]виходить, що пастор повернувся на рідний острів. Тобто, в нього багато цих філософсько-релігійних міркувань, слуга Божий все-таки, але він не розумів що буде з його паствою. І влаштував виходить чистку. Це по-якому, логічно, мало так бути, чи деменція у нього залишилась не хімічно а в голові?[/s]

Я побачив великий спойлер у шортс і пішов дивитись. Кожна серія триває годину, це довго, більшість серій, це довгі діалоги чи монологи на філософсько-релігійні теми. Однак, попри те шо я ненавиджу всіх фанатиків, а серіал про них, дивитись цікаво, бо той хто написав що в середині розчарувався, дивний, в середині фільму навпаки все починає закручуватись.