На мою думку, унікальний серіал. Ти розумієш мотиви, думки і внутрішній світ головного героя-убивці. І в одно час, ти чекаєш, коли цей жах закінчиться. Весь серіал герой вражає такими сильними полюсами безмежної любові і тваринної жаги вбивства до однієї ж людини. Цікаво розуміти, що ти співчуваєш герою і боїшся, що його спіймають, але до того як він стає чудовиськом... Останній сезон найбільш вражаючий і динамічний, як на мене. Цікавий експеримент і дуже гарно продумані герої, атмосфера - просто аплодую! Але дивилась з перервами, бо дивитись його було виснажливо для психічного стану.

Джо невиправний… Якщо все починати із чистого листа, почерк все одно не змінюється. Справді, варто брати той чистий аркуш тільки тоді, коли ти вже зовсім інша людина.

Пишу коментар-відгук вперше. Можливо зовсім би не писала, якби не деякі коментарі "огидно дивитись", "возвеличення і емпатія до психопата", "пошукайте темні сторони в собі"...
Чому? От чому після перегляду таких фільмів люди побачили лише це? Я поки що лише 2 сезони подивилась, але ж очевидно, що образи героїв зображено не лише у сьогоденні... Не просто ж так нас повертають у дитинство кожного "проблемного" дорослого... Цілком же ж очевидно, що у дитинстві то були звичайні діти, які отримали травмуючий досвід. А хто той досвід забезпечив? Батьки, сім'я та близьке оточення. Чому ніхто не бачить, що фільми такого плану вчать нас аналізувати НАШЕ життя і забезпечувати СПОКІЙНЕ дитинство нашим дітям? Адже ж ні для кого не таємниця, що навколо нас незліченна кількість різних збоченців, страшні цифри статистики... А все чому? Тому що більшість схильна вірити іншим (тим, хто має вплив чи авторитет, тим, хто вміє маскувати та приховувати свої збочення), аніж власним дітям, які й так багато чого нам не розповідають. І причина їх мовчанки і відсутність довіри між батьками та дітьми, і страх, і залякування/шантаж, і корумповане правосуддя.

Часто під час перегляду ловив себе на думці, що хочеться поспівчувати головному герою. Здається, ніби його оточують дійсно бридкі, лицемірні люди. Концепція серіалу з думками вголос Джо якраз і працює на це. Але це все розвінчується з кожною новою серією все більше, і більше. Люди мають недоліки, бувають неприємними, злими, і так далі. Разом з тим вони часто змінюються, намагаються аналізувати свої вчинки, помилки, а якщо цього не роблять, то принаймні не задають такої непоправної шкоди, як головний герой. Жодні "аргументи" головного героя не можуть його виправдати, бо є реальність - куди б він не прийшов, приходять смерть, зруйновані життя людей, які інколи мають найменше або взагалі не мають жодного відношення до Джо. Тому жодного співчуття, тим не менш актор добре зіграв, та й акторська гра насправді хороша у всіх.

Серіал сподобався, точно не шедевр, бо є декілька суперечливих для мене моментів(не лише в сюжеті). 7.5-8/10 десь. Четвертий сезон найменше сподобався, занадто притягнуто за вуха, на мою думку.

А про героя ще додам - я погоджуюсь з думкою, що він - це гіперболізована версія нас. А саме у нашому ставленні до світу та людей. Головний герой в своїй голові ображає все, що може - стиль життя людини, його статус, вчинки, поведінку. Якщо чесно то я впевнений що прожити лише з таким "майндсетом" - пекельна мука, і я нікому її не бажаю. Можливо всі люди лицемірні, люди не повинні вам подобатись, і ви їм. І точно не потрібно намагатись змінювати всіх, з людьми потрібно домовлятись, це власне і є стосунками. Про кохання тут взагалі окремо - головний герой нікого не кохає в серіалі, як би це могло здатися. Це лише фанатична одержимість, ну в принципі це ще один пазлик до клінічної картини персонажа. Натомість деякі з його партнерш приймали його буквально таким, яким він є, намагались вийти на діалог і так далі.

Коротше, мене особисто серіал наштовхнув на такі роздуми. Як і психолог, який Вам скаже - можливо, Ви звичайна людина, не гірша і не краща за інших. Ви не всемогутня людина, у вас є обмеження.

Бо єдиний, хто буде повністю вас підтримувати в усьому чому тільки можна - це ШТУЧНИЙ інтелект. Але це не робить його крутим)

мені шкода бачити стільки схвальних відгуків про відверто жахливу історію. возвеличення і емпатія до психопата, люди, це не та оцінка на яку заслуговують кривдники. я б хотіла, щоб такі серіали ніколи не знімали, щоб глядачі не мали змоги співпереживати чи розуміти хворий мозок жорстокого вбивці.. мені шкода, що зараз у тренді трукрайм, трилери та ця відверта контраверсійна пітьма. копаючись у чужій темряві, не заглядайте у свою.