Які красиві актори, які яскраві костюми, кожна сцена заворожує! Настуня заставила османців поважати жінок, пишаюсь нею! Справжня україночка, бо ми такі і дітей своїх вчимо не мовчати, відстоювати "своє"! Є чоловік - значить він лише мій!!!

Це шедевр!!! Наскільки професійно підібраний акторський склад, які костюми, атмосфера, музика… Доля кожного героя має свою роль в історії. Я передивлялась 50 разів цей серіал, але частинами, і сьогодні додивилася повністю з 1 сезона по 4. Останній сезон це трагедія…дуже тяжко дивитись було…[s]Я чомусь незлюбила Гюрем за те, що вона руками Сулеймана вбила Мустафу…[/s] але в останніх серіях розумієш її роль як жінки Володаря Світу, як матері, і як правительки. Перші сезони, особливо 1,2 цікаво дивитись, там більше інтриг, кохання і веселощів) А останні вже якісь трагічні.

«Величне століття. Роксолана» — це не просто історичний серіал. Це історія про жінку, яка змогла змінити правила гри в світі, де жінки мали мовчати.

Глядачі заходять у палац не лише як до музею розкоші — вони стають свідками щоденної боротьби за владу, любов і виживання. У центрі сюжету - колишня бранка, яка поступово піднімається сходами політичного впливу. Не завдяки чарівності — а завдяки розуму, витримці й рішучості.

Серіал захоплює не тільки масштабом і красою — він змушує замислитися. Про те, як формується влада. Про ціну свободи. Про те, як жінки, навіть у найжорсткіших умовах, знаходять силу не просто жити — а керувати.

Рекомендувати «Величне століття» можна не лише за яскраву картинку чи драми палацу. А за головну героїню, яка, попри все, лишається собою — і перемагає.

Серіал просто неймовірний! Особливо вражає історія Хюррем — яка вона розумна, сильна й водночас хитра. Її шлях від рабині до найвпливовішої жінки султанського палацу — це щось неймовірне.
Також дуже подобається образ султана Сулеймана — сильний, мудрий, але такий уразливий перед коханням до Хюррем.

коли свідомо переглядаєш цей серіал то по-іншому дивишся на персонажів. перший та другий сезон пам'ятаю майже в деталях ще з часів школи, коли по поверненню додому дивишся витівки Гюльшах)
третій сезон дуже чіловий, цікаво спостерігати за тим, як розвиваються події, коли спадкоємці вже повиростали, хто яку мораль несе по-життю й з ким йде пліч-о-пліч
четвертий сезон прям якась депресія, мало того, що частини героїв вже немає в живих, не так вже цікаво, так і тих, хто залишився з достойних - вбили. [s]смерть Мустафи, Джихангіра, Баязида, Хюриджихан взагалі були несправедливими й шокуючими. я не з тих людей, які емоційно реагують на серіали, але страта Мустафи стала піковою точкою ненависті до Гюрем. звісно, перші сезони вона виживала, далі поставало питання престолу, але щоб так сліпо налаштовувати власних синів один проти одного - це вже занадто. чомусь прихильники Мустафи завжди імпонували, той самий Атмаджа й Ташли Джали, які вірністю показували людську суть[/s]
на цьому сезоні аж стало цікаво, скільки разів вживалось слово "Аллах") естетика серіалу, музичний супровід, декорації, костюми й подача - вражає розкішшю й увагою до деталей. український дубляж завжди тішив своєю багатозвучністю та точковістю