Типовий французький фільм з розтягнутими і дещо карикатурними діалогами: там, де потрібно зобразити особливу емоційність, - нуль емоцій, ніби тобі не в любові зізнаються, а доводять до відома якусь побутову дрібницю. Попри це, фільм сподобався. В ньому є цікаві небанальні епізоди, які додають певного психологізму драмі. Те ж - і третьорядна присутність Паризького Музею сучасного мистецтва: дуже естетично, чорно-біло і мистецько, поряд з тим - ніби синхронізовано з внутрішініми станами героїні. Щодо еротичних сцен ( в оглядах жанрово фільм заявляють як еротичний трилер) - цікаво, але пристрасті замало, якщо йдеться про закоханих чи поглинутих пристрастю, зате присутній саспенс.

Гарний фільм, але не для всіх, особисто мені сподобався стиль в якому знятий фільм - не все на поверхні.
[s]Сподобалася візуально вишукана вульва головної героїні,
Для мене перегляд фільму цікавіший від того, що не завжди і не зразу зрозуміло що реально, а що хворі фантазії головної героїні
В кінці фільму стає зрозуміло, що у Поля немає ніякого близнюка і то все було її мареннями[/s]

Артхаус. Цікавий, вартий перегляду, важкий.