Люблю фільми 90-х та початку 2000-х за їхній особливий шарм. Навіть коли зараз дивишся на спецефекти й думаєш, що сьогодні це вже виглядає трохи смішно, важливо пам’ятати, що для 1999 року це було справжнє ВАУ. За цими сценами стояла величезна кількість роботи, людей, часу й технологій, які на той момент були далеко не такими доступними, як зараз. І мені хочеться саме віддати цьому належне.

Більше того, мені подобається, що старі спецефекти мають якусь свою… матеріальність. Вони не настільки ідеально відполіровані, як сучасний CGI, і через це парадоксальним чином здаються мені більш живими. Видно, що це не просто нескінченне комп’ютерне вдосконалення кожного пікселя, а величезна ручна робота, в яку реально вкладалися люди. У цьому є своя душа.

Щодо самого фільму - цілком непоганий бойовик у дусі Шварценеггера: екшен, масштаб, трохи пафосу, трохи абсурду і багато тієї самої атмосфери кінця 90-х. Релігійна складова для мене залишилася радше фоном, я не дуже релігійна людина, тому не можу особливо оцінювати її з цього боку.

Але як фільм на вечір то мені зайшло. Цікаво, атмосферно і дуже по-своєму чарівно. Не шедевр, звісно, але й не претендував. Просто хороший представник свого часу, який сьогодні ще й цікаво дивитися саме через те, яким було кіно тоді.