Едвард Сноуден: зрадник чи герой?

Фільм Сноуден намагається зобразити його як героя, проте робить це не надто переконливо. Можливо, режисер залишає відповідь на це запитання глядачеві. Безперечно, Сноуден заслуговує на повагу за свій незвичайний вчинок. Але чи виправдана була його жертва?

Він відмовився від усіх благ, які мав, заради правди, і тепер, здається, переконаний, що отримав свободу та виконав свою місію. Але чи не був він просто наївним ідеалістом, який прагнув ідеалізувати країну, в якій жив? Піти на такий крок може лише той, хто виріс у суспільстві, де чесність, порядність і свобода – не просто слова. Таких людей одиниці.

Проте що він у підсумку досяг? Ми отримали лише додаткове запитання при встановленні програм: «Чи дозволяємо ми стежити за собою?» Іронія долі в тому, що тепер він змушений жити в країні, де ідеали, за які він пожертвував усім, не мають жодного значення.

Фільм проводить паралель між відповідальністю виконавців нацистського режиму під час Нюрнберзького процесу та позицією Сноудена. Проте ця ж логіка перетворила його самого на співучасника злочинів путінського режиму. У результаті навряд чи його тепер можна назвати героєм.

Фільм хороший.
Але не приємно дивитися про людину, яка профукала свій талант.
Це фільм не про талант, а про слабку людину. Котра ставить своє я, більше за стосунки, безпеку і мир в своїй країні.
Але він знайшов притулок там, дей заслуговує. Любдинга ізгой в країні ізгой...