Вдова успішного письменника Віктора Адельмана, яка при його житті знала своє місце в тіні, згадує про їхню першу зустріч і першу близькость, про спільний побут і спільну творчість, про народження дітей, зраду, горе і радості, які вони розділили на двох. Після пишних похоронів до мадам Адельман підходить журналіст на ім'я Антуан, що задумав написати біографію месьє Адельмана за спогадами його близьких. Спочатку Сара холодна до Антуана, відповідає сухо, не розповідає в подробицях. Але поступово, від спогадів до спогадів, її інтонація змінюється. Занурюючись в минуле, Сара відкриває світові зворушливу історію кохання, засновану на всепоглинаючій прив'язаності. Скільки в ній було світлого, стільки і трагічного, неприємного, шокуючого — і Сара чесно говорить про це, не думаючи прикрашати те життя, яке їй довелося прожити.