Дуже людяний фільм про жахливу самотність і зневіру. Протягом двох днів ми спостерігаємо, як змінюються герої і їхнє відношення до себе самих і людини, що випадково опинилася поряд, як проявляється людяність і співчуття, котре вони в собі довго придушували. Обтяження дитячими травмами, невдалими стосунками спонукає залізти в мушлю, наростити панцир. І цей панцир руйнується - це весілля лише фон для розвитку відносин двох асоціальних, нещасних в своїй самотності людей і на цьому фоні змінюється їхнє відношення до себе і до світу - взяти хоча б першу і останню сцени в аеропорту!
Фільм можна переглядати і слухати до безкінечності. Прекрасні краєвиди, бездоганні актори, тонкий гумор, чудова музика, досконала гра.
Варто подивитися. Самотність не така прекрасна, навіть якщо не вірити в кохання, воно питати не буде.

Вони абсолютно жахливі та жалюгідні. Абсолютно. Жахливо жахливі.
Але ж це так..мило чи що?!
Якщо взяти їх обох до купи - то вийде дуже загострена версія мене через ще двадцять років моєї самотності і це наштовхує на думки.
Дуже цікаво зі сторони спостерігати за їхніми розмовами. Дивно, як можна бути такими втомленими від засмученості життям і так щиро вірити в те, що щось ще може бути окрім цієї самотності.
Також помітила, що це перший фільм, в якому мені здався абсолютно не красивим Кіану Рівз. Та й Райдер якась не дуже.. Але які ж вони красиві в фінальному кадрі!!
Наче весь цей час їх потворила самотність..
Цей фільм - абсолютно унікальне явище. Він - виключення з усіх правил інтрижок та любовних історій. Дуже круто, що мені видалась можливість подивитись на щось таке людське під абсолютно іншим кутом.

Кіану Рівз неперевершений :) Досить цікава історія життя соціопатів