Серіал безумовно чудовий, дивитись легко, тримає увагу, якісний гумор. Підіймаються і розкриваються важливі соціальні теми, які торкають душу-важливість підтримки, небайдужість один до одного, любов, цінність дружніх стосунків. Гарно показаний тяжкий процес горювання і вплив підтримки людей у цьому процесі. Багато фраз зворушували і надихали. Вдало підібрані актори, професійна гра, прекрасна озвучка. Дякую за можливість перегляду, отримала справжнє естетичне задоволення!

Навіть тут, в коментах, проглядаєтьься схожий із серіалом набір персонажів. Хтось про читача піклується, хтось тужить, хтось дивно тупить, хтось надихає і насипає надію жменями, дякую...
А вам як тим альфа-йовбикам, аби комусь накєзати під двері!
Я тепер дивитимусь оигінальний "Офіс", бо там Джейрвейз, і шукатиму інші роботи з його участю. Американський кинув дивится на третій серії. Англійський дивитися не збирався, але після цього теплого життєствер
дного твору британців спробую.

Зрозуміти головного героя простіше тому, хто сам переживає втрату. Все дуже правдиво показано. І трохи легше стає від того. І сподіваюсь, що він впорається, як і я.

Історія про "цінності" зістарілого підлітка. Котрий після виходу з батьківської хати продовжив ховатися від дорослішання за "мамчиною спідницею", яку знайшов в особі своєї дружини. Який знущання вважає чи то смішним, чи то дотепним, чи то приємним.
І от, коли дружина (остання його рідна і доросла нянька в здоровій свідомості) відійшла у засвіти. Він зіткнувся з реальністю сам-на-сам.
Та змушений вчитися дорослому життю у свої 50-60, просто щоб не з'їхати з ґлузду. Оскільки це все що йому лишається. Після того, як він виявив, що кишечка у нього затонка взяти і втілити єдиний раціональний на погляд затятого атеїста вчинок, щоб позбутися страждань.

У різних серіях показують різні історії людей про які пишуть в локальній газеті. Гадаю, режисери хотіли показати настільки різноманітне життя людей, скільки усього є у світі.