Вбачаю в цьому фільмі меседж про вічне "друге" місце жінок, імені яких навіть не знають... про пошук себе і власного я.

Сподобався цей божевільний фільм. Спочатку я думала, що буде щось банальне, але від цього божевілля стало цікаво. Не пожалкувала, що подивилася.

Неперевершено. Незвично. Зухвало. Пронизливо. Прекрасно.

Саме так, одним словом за іншим, мені хочеться говорити про "Наречену".

Можливо, цей фільм так сильно мене зачепив, тому що я емпатична людина і сама знаю, що таке розбите серце. Для мене головний лейтмотив усієї історії це просте бажання бути собою і бути коханим не за зовнішність, а за те, ким ти є насправді. Щоб тебе приймали, розуміли й підтримували саме такою людиною, якою ти є.

Акторська гра мене просто приголомшила. Джессі Баклі тут неймовірна, відчувала гордість за неї та за жінок, які не мовчали і відстоювали свої права. Крістіан Бейл вкотре нагадав мені, чому я так його люблю. Він ще жодного разу мене не розчарував, і цей фільм не став винятком.

Мені справді дуже сподобався фільм. Я додала його до своїх улюблених і точно ще не раз перегляну :)

Мала очікування від цієї стрічки, але категорично не сподобалося. Я розумію, що хотіла сказати режисерка. Я вловлюю, який стильний та магічний шедевр вона собі замислила. Але не ділі, як на мене, вийшла каша – сумбурне, кострубате, недоладне кіно, яке скочується ледь не у самопародію. Поєднати драматичну історію, серйозний меседж та гротеск треба вміти, а у Джилленгол натомість вийшов повний хаос, ще й на 2 години.

Двоякі відчуття від перегляду. Фільм справді заворожує, музичний супровід настільки приємний що неможливо наслухатись, чарівна скрипка говорить поміж акторами. Сум, біль, несправедливість, десь одержимість, надія, самотність, пристрасть, любов, щастя... Все так переплелось.
Інколи для змін треба така наречена.