Мала очікування від цієї стрічки, але категорично не сподобалося. Я розумію, що хотіла сказати режисерка. Я вловлюю, який стильний та магічний шедевр вона собі замислила. Але не ділі, як на мене, вийшла каша – сумбурне, кострубате, недоладне кіно, яке скочується ледь не у самопародію. Поєднати драматичну історію, серйозний меседж та гротеск треба вміти, а у Джилленгол натомість вийшов повний хаос, ще й на 2 години.

Двоякі відчуття від перегляду. Фільм справді заворожує, музичний супровід настільки приємний що неможливо наслухатись, чарівна скрипка говорить поміж акторами. Сум, біль, несправедливість, десь одержимість, надія, самотність, пристрасть, любов, щастя... Все так переплелось.
Інколи для змін треба така наречена.

Який же це геніальний фільм! Правда.
Давно вже не бачила такого мудрого, але простого....

Неймовірне переосмислення класики! Крістіан Бейл та Джессі Баклі створили приголомшливий дует. Це не просто горор, а глибока драма про пошук себе в похмурій атмосфері Чикаго 30-х. Стильно, зухвало і зовсім не схоже на типові фільми про Франкенштейна. Візуальна складова та музика — на найвищому рівні.

Одразу додаю до улюблених. Наскільки цей фільм прекрасний, про життя, кохання та смерть.