Дотепна і горда 94-річна Елеонор Моргенштайн більшу частину свого життя прожила поряд зі своєю найкращою подругою Бессі, яка вижила в німецькому концтаборі. Після її смерті старенька, бажаючи чимось заповнити порожнечу, що утворилася в душі, переїжджає до своєї доньки й онука-підлітка, які не дуже раді її появі. Випадково опинившись у групі підтримки для тих, хто пережив Голокост, жінка похилого віку розповідає історію Бессі як свою власну. Своєю проникливою розповіддю Елеанор привертає увагу 19-річної студентки факультету журналістики.