1959 рік, Париж. Половина співробітників Cahiers du Cinema вже зняли по фільму. Клод Шаброль встиг зробити два, Франсуа Трюффо з його «Ударами» аплодують у Каннах. І тільки Жан-Люк Годар, якого всі — принаймні він сам — вважають генієм, ходить із парою короткометражок за плечима. Годар нарешті вирішує, що готовий і бере у дружнього продюсера де Борегара трохи грошей на картину за мотивами нотатки з кримінальної хроніки. Приятель режисера Жан-Поль Бельмондо гратиме шахрая, висхідна американська зірка Джин Сіберг, яка нещодавно перебралася до Франції, — його ненадійну подружку.