Спочатку здавалося, що серіал досліджуватиме психологічну травму, яку серійний вбивця завдає своїй родині та громаді. Натомість усе скотилося до хаотичного сюжету з недолугими лініями розвитку подій.

Сценарій слабкий, діалоги фальшиві, персонажі шаблонні й неживі. Тональність — десь між кримінальним трилером і мильною оперою.

Щодо персонажів:

[s]Донька серійного вбивці спокійно живе далі, навіть не звернувшись до психолога після того, як дізналася правду про батька. І раптом вона стає майже детективом - розкриває злочини ледь не з першого погляду, дуже зручно.

Її чоловік - абсолютно порожній персонаж. Ніби й кар’єрист, і "дбає" про родину, особливо про дружину, яка роками живе в тіні батькових злочинів. Але в ключовий момент - коли вона ламається просто під час допиту - він сидить з дурнуватою усмішкою, немов золотистий ретривер.

Онука - її сюжетна лінія виглядає як погано написаний фанфік. Вона раптово захоплюється своїм дідом-вбивцею та навіть намагається заробляти на його образі продаючи його малюнки. Це виглядає не тільки неправдоподібно, а й небезпечно, жоден з дорослих у серіалі не реагує адекватно.

І нарешті - телеведучі "True Crime". Гіперболізовані: хижі, цинічні, наче вони гірші за самого вбивцю. Така подача виглядає надто карикатурною, мов стерв’ятники.[/s]

У висновку замість рефлексії над жахом і його наслідками - маємо штучну драму заради рейтингу.