Альфреду Дюмонтьє від народження катастрофічно не щастило: у сім років він мало не потрапив у полон до фашистів, батько та мати померли рано, дівчина покинула його та пішла до монастиря. Переситившись нещастями, Альфред вирішив утопитися. І треба було такому трапитися, що саме на тому самому мосту, з якого кинувся у воду Альфред, тієї ж ночі, і в ту ж годину, туди прийшла така ж бідолашна нещасна — Агата Бодар, яку кинув чоловік. Знай вони, що обіцяє їм ця випадкова зустріч... то вони, напевно, все одно пішли б на той міст, щоб зустрітися, і ніколи не розлучатися.